Свайні споруди, древні житлові споруди або цілі поселення, споруджені на дерев'яних палях, біля берегів річок, озер, морських заток, в заболочених місцях. Древні С. п., відомі з неоліту, вперше відкриті в середині 19 ст на швейцарських і приальпійських озерах, пізніше також в Північній Італії (террамари), Данії, Німеччині, Придунав'ї і інших районах. Площа деяких поселень досягала значних розмірів, в їх забудові наголошуються елементи примітивного планування. У Придунав'ї, Північній Італії і на Балканському півострові С. п. існували і в античний час. На території СРСР досліджені С. п., що відносяться до епох неоліту, бронзи і пізнішому часу: Модлонськоє свайне поселення, поселення, виявлені на оз.(озеро) Лача (Архангельської області), в Шигирськом торф'янику і Горбуновськом торф'янику в середньому Зауралье.
С. п. відомі і у деяких сучасних народів Південної і Східної Азії, Індонезії, Океанії, Південної Америки, Африки, що займаються головним чином рибальством.
Літ.: Чайлд Р., У витоків європейської цивілізації, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1952; Кларк Д. Р. Д., Доісторична Європа, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1953; Раушенбах Ст М., Середнє Зауралье в епоху неоліту і бронзи, М., 1956 (Тр. Гос. Історичного музею, ст 29); Pfahibauproblem, Basel, 1955; Behn F., Vorgeschichtliche Welt, Stuttg., [1962].
