Саянов Віссаріон Михайлович [3(16) .6.1903, село Іванушкинськая, нині Киренський район Іркутської обл., — 22.1.1959, Ленінград], російський радянський письменник. У 1922—25 вчився в Ленінградському університеті. Виступив в 1923 як поет. Перша збірка віршів — «Фартові роки» (1926). Героїка Громадянської війни, атмосфера нового побуту виразилися в збірках «Комсомольські вірші» (1928), «Сучасники» (1929), «Золота Олекма» (1934). Велике місце в творчості С. займають фольклорні мотиви (цикл «Лукомор'я», 1939; повести «Іва», 1939, «Біловезька повість», 1943). У повістях «Подруга вірна моя» (1930), «Острів Мадагаскар» (1933), «Дві річки» (1936) розробляв тему соціалістичного будівництва. В період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 був в армії, працював кореспондентом фронтових газет, написав книги «В боях за Ленінград» (1943), «Нюрнберзький щоденник» (1948). Романи «Небо і земля» (книги 1—4, 1935—54 Державна премія СРСР, 1949), «Олена» (книги 1—2, 1953—1955), «Країна рідна» (книги 1—2, 1953—1956), віршований роман «Колобови» (1955) відтворюють соціально-історичну панораму дореволюційної Росії і становлення соціалістичного суспільства. С. — автор робіт літературознавств «Сучасні літературні угрупування» (1928), «Від класиків до сучасності» (1929) і ін. Твори С. перекладені мовами народів СРСР і іноземною мовою. Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Вигадування. [Вступ. ст. Н. Тіхонова], т. 1—2, М. — Л., 1959; Ленінградський щоденник, М., 1963; Вірші. [Вступ. ст. А. Прокофьева], Л., 1970.
Літ.: Абрамкин Ст, Лурье А., Творчість Віссаріона Саянова, Л., 1959; Хріну Дм., Віссаріон Саянов. Дорога поета, Л., 1972; Льовоневський Д., «Був початий в юності похід...» До 70-ліття з дня народження Ст М. Саянова, «Зірка», 1973 №9; Росіяни радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 7, ч. 2, М., 1972.
