Сахновський Василь Григорович [17.2(1.3) .1886, Дорогобуж, Смоленська область, — 26.2.1945, Москва], радянський режисер, театрознавець,, педагог, народний артист РРФСР (1938), доктор мистецтвознавства (1939). Вчився на філософському факультеті Фрейбургського університету, в 1910 закінчив історико-філологічний факультет Московського університету. З 1907 виступав у пресі. З 1912 працював в Москві в студії Ф. Ф. Коміссаржевського (з 1914 — театр ним. В. Ф. Коміссаржевськой) лектором, режисером-педагогом. У 1918 поставив на сцені Палацу Жовтневої революції спектаклі «Стенька Разін» Каменського і «Карманьйола» Ервье-Чулкова. У 1919 брав участь в організації Показового театру, був його керівником. У 1922—1926 режисер і художній керівник Московського драматичного театру, Театру комедії (колишній Театр Корша) і знов відкритого (1924) за ініціативою С. Театра ним. Комиссаржевской. Серед поставлених ним спектаклів: «Велика Катерина» Шоу, «Гроза» Островського, «Дон Карлос» Шиллера, «Мертві душі» по Гоголеві, «Вовки і вівці» Островського. З 1926 режисер МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а. Кращі роботи: «Дядечків сон» по Достоєвському (1929, художній керівник пост.(постанов) Ст І. Неміровіч-Данченко), «Мертві душі» по Гоголеві (1932, художній керівник пост.(постанов) До. С. Станіславський), «Ганна Кареніна» по Л. Н. Толстому (1937, спільно з Неміровічем-Данченко), «Половчанськие сади» Леонова (1939) і ін. З 1932 був заступником директора МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а по художній частині, з 1937 завідувач художньою частиною, з 1943 член художньо-режисерської колегії МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а. З 1926 займався педагогічною діяльністю (Державна академія художніх наук — ГАХН). З 1933 очолював режисерський факультет ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) а і кафедру режисури; з 1943 художній керівник школи-студії ним. Немировича-Данченко. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Лист До. С. Станіславському, М., 1917; Робота режисера, М. — Л., 1937; Режисура і методика її викладання, М. — Л., 1939; Думки про режисуру, М. — Л., 1947; [Спогади], у кн.: Про Станіславськом, сб.(збірка) спогадів, М., 1948, з, 313—18.
