Сафаров Назір (р. 9.1.1905, м. Джізак), узбецький радянський письменник, заслуженого на діяча мистецтв Узбецької РСР (1950). Член КПРС з 1929. Закінчив в 1935 інститут марксизму-ленінізму при ЦК КП Узбецької РСР. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкується з 1926. Автор збірок розповідей і нарисів «Земляки» (1958), «Золотий місяць» (1961), «Крапля крові» (1967), повістей «Далекоглядна дівчина» (1961) і «Про прожитий і пережитий» (1968; Державна премія Узбецької РСР ним. Хамзы, 1968), романів «День прокльонів і день надій» (російською мовою, 1970) і «Навруз» («Час білих лелек», 1973). П'єса «Пробудження» (1938) присвячена повстанню 1916 в Середній Азії, п'єса «Зоря Сходу» (1948) — революційним подіям в узбекистані. На сучасні сюжети написані драма «Школа життя» (1954), комедія «Кому горе, кому сміх» (1963) і ін. Один з авторів сценарію фільму «Буривши над Азією» (1965). Твори С. переведені на багато мов народів СРСР. Відповідальний секретар оргбюро, а потім СП(Збори постанов) Узбецької РСР (1932—35). Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Танланган асарлар, т. 1—2, Тошкент, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — П'єси, Таш., 1959.
Літ.: Узбецька радянська драматургія, М., 1958; Історія узбецької радянської літератури, М., 1967; Імомов Би., Замон хизматіда, Тошкент 1965.
