Сарьян, Сарян Гегам Багдасаровіч [р. 12(25) .12.1902, Тебріз, Іран], вірменський радянський поет, заслуженого на діяча культури Вірменської РСР (1967) і Української РСР (1972). Закінчивши вірменську семінарію в Тебрізі, вчителював в Ірані (1920—22). У 1922 переїхав до Радянської Вірменії. Друкується з 1919. Для ранньої лірики характерні мотиви відчаю і протесту проти обтяжливої соціальної дійсності. У Радянській Вірменії С. створює поему «Весілля Ширака» (1925) — про будівництво Ширакського каналу. Вірші його набувають широке цивільне і патріотичне звучання; С. звертається до минулого і сьогодення Вірменії, пише про творчу працю і боротьбу за мир, про творчість і громадянський обов'язок поета. Автор збірок «Країна Радянська» (1930), «Полудень» (1935), «Балади» (1944), «Хризантема» (1968; Державна премія Вірменської РСР, 1970), «Вибране. Вірші і балади» (1974) і ін. Деякі вірші С. покладені на музику; переведені на багато мов світу. Депутат Верховної Ради СРСР 2, 6 і 8-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Дивне покоління, М., 1950; Вірші і поеми, М., 1958.
Літ.: Мнацаканян Ст, Гегам Сарян, Ер., 1956; Історія вірменської радянської літератури, М., 1966; Тамразян Грант, На літературних дорогах, М., 1973, с. 263—64.
