Сарекат іслам (Sarekat Islam — Союз ісламу), одна з перших масових політичних організацій Індонезії. Виникла в 1912 в результаті реорганізації заснованого в 1911 Союзу мусульманських торговців (Сарекат даганг іслам) як організація, що відображала інтереси індонезійської торгівельної і промислової буржуазії, що формувалася, в боротьбі проти іноземного капіталу (головним чином голландського). В умовах колоніальної Індонезії висунутий С. і. гасло об'єднання всіх мусульман, що складали переважну більшість населення, сприймався як заклик до об'єднання всього індонезійського народу в боротьбі проти імперіалізму. У 1913 в статті «Пробудження Азії» В. І. Ленін відзначав, що революційно-демократичний рух охопив і Індонезію і що носіями його є народні маси, серед яких прокинувся націоналістичний рух під прапором ісламу (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23, с. 145). У роки 1-ої світової війни 1914—18 і особливо після Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії С. і. перетворився на достовірно масову революційно-демократичну організацію. У 1919 число членів С. і. досягло 2,5 млн. С. і. у цей період активізував боротьбу проти голландського панування, об'єднавши в антиімперіалістичному блоці національну буржуазію, робочий клас, селянство, міську дрібну буржуазію. Прагнення правого крила забезпечити буржуазне керівництво цією організацією на противагу зростаючому впливу в С, що входили. і. комуністів стало причиною розколу С. і. у 1923. Компартії Індонезії удалося повести за собою ряд секцій С. і., що представляли інтереси малоземельного селянства, ремісників, міських низів. Ці секції стали називати Червоний іслам Сарекат, а в 1924 він був перейменований в Сарекат ракьят (Союз народу). Частина С. і., що залишилася під керівництвом буржуазно-ісламських лідерів, утворила буржуазну партію — Партей Сарекат іслам (Партія Союзу ісламу), яка в 1929 стала називатися Партією Союзу ісламу Індонезії; вплив цієї партії в масах трохи (у 1961 вона налічувала 200 тис. членів).
