Сандалів Леонід Михайлович [р. 28.3 (10.4) .1900, р. Бічуга, нині Івановської області], радянський воєначальник, генерал-полковник (1944). Член КПРС з 1925. Народився в сім'ї робітника. У Червоній Армії з 1919. Закінчив курси комскладу (1920). Брав участь в Громадянській війні 1918—20 — командир взводу. Закінчив Київську об'єднану військову школу (1926), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1934) і Військову академію Генштабу (1938). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 — начальник штабу 4-ої армії Західного фронту (червень — липень 1941), начальник штабу Центрального фронту (серпень 1941), заступник начальника і начальник штабу Брянського фронту (вересень — листопад 1941), начальник штабу 20-ої армії Західного фронту (грудень 1941 — вересень 1942), начальник штабу Брянського фронту (вересень 1942 — жовтень 1943), начальник штабу 2-го Прибалтійського фронту (жовтень 1943 — березень 1945), начальник штабу 4-го Українського фронту (з квітня 1945). Після війни — начальник штабу Прікарпатського військового округу (1945—46), заступник начальника Головного штабу Сухопутних військ (1946—47), начальник штабу — 1-й заступник командувача військами Московського військового округу (1947—53). У 1953—55 у розпорядженні міністра оборони СРСР. З вересня 1955 в запасі по хворобі. Нагороджений 3 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, Червоної Зірки і медалями, а також 3 іноземними орденами.
Соч.: Важкі рубежі, М., 1965: Пережите, М., 1966; На московському напрямі, М., 1970.
