Самсон Віліс Петрович (р. 3.12.1920, Лієпненськая волость, нині Алуксненський район Латвійської РСР), радянський державний діяч, один з керівників партизанського руху в Латвії в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45, академік АН(Академія наук) Латвійською РСР (1968), Герою Радянського Союза (28.7.1945). Член КПРС з 1943. Народився в сім'ї ремісника. Закінчив Резекненський вчительський інститут (1940), Вищу партійну школу при ЦК КПРС (1946), Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1949). У 1940—41 працював в системі народного утворення Латвійської РСР. З початку війни брав участь в боях під Москвою. У 1942 направлений на окуповану територію Латвійської РСР для організації партизанського руху; був командиром латиських партизанських загонів (з березня 1944 — 1-ої Латвійської партизанської бригади). З 1949 на викладацькій роботі. У 1950—60 міністр освіти Латвійської РСР. З лютого 1960 головний вчений секретар Президії АН(Академія наук) Латвійською РСР. У 1963—72 головний редактор Малої енциклопедії Латвійської РСР; з 1969 голова Наукового радого з енциклопедій і словників Латвійської РСР. Автор робіт по історії революційного і партизанського руху Латвії. Нагороджений орденом Леніна, 5 іншими орденами, а також медалями.
