Савіцкий Євгеній Якович [р. 11(24) .12.1910, Новоросійськ], радянський воєначальник, маршал авіації (1961), двічі Герою Радянського Союза (11.5.1944 і 2.6.1945), заслуженого на військового льотчика СРСР (1965). Член КПРС з 1931. У Радянській Армії з 1929. Закінчив Військову школу льотчиків (1932) і Військову академію Генштабу (1955). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 з січня 1942 — в армії, що діє, командувач ВПС(військово-повітряні сили) 25-ої армії (березень — квітень 1942), командир 205-ої винищувальної авіадивізії (травень — листопад 1942), командувач авіагрупою 17-ої повітряної армії (листопад — грудень 1942), з грудня 1942 і до кінця війни командир 3-го винищувального авіаційного корпусу на Західному, Воронежському, Південно-західному, Сталінградському, Північно-кавказькому, Південному, 4-м-код Українському, 1-м-код і 3-м-код Білоруському фронтах. Виробив 216 бойових вильотів, особисто збив 22 і в групових боях 2 літаки противника. Після війни на відповідальних посадах у ВПС(військово-повітряні сили), командував авіацією ППО(протиповітряна оборона) країни (1948). З 1966 заступник головнокомандуючого Військами ППО(протиповітряна оборона) країни. Кандидат в члени ЦК КПРС (1961—66). Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання. Нагороджений 3 орденами Леніна, 5 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова і Кутузова 2-ої міри, 2 орденами Червоної Зірки, медалями, а також декількома іноземними орденами і медалями.
