Сабурів Олександр Миколайович [19.7 (1.8) .1908, с. Ярушки, нині Іжевськ, — 15.4.1974, Москва], один з організаторів і керівників партизанського руху на окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45, Герою Радянського Союза (18.5.1942), генерал-майор (1943). Член КПРС з 1932. У 1931—33 в Червоній Армії, потім на радянській і господарській роботі. З 1938 на роботі в органах НКВД. Осенью 1941 організував партизанський загін, що діяв на території Сумської і Брянської областей. Весной 1942 очолив партизанське з'єднання, що виросло на базі цього загону. З вересня 1942 був членом підпільного ЦК КП (б) України. У жовтні 1942 з'єднання під командуванням С. вийшло в рейд на Правобережну Україну, зробивши 700- км. марш по тилах противника. У листопаді 1942 був призначений начальником штабу по керівництву партизанським рухом в Житомирської області. З 1944 працював начальником управлінь внутрішніх справ Дрогобицької і Запорізької області, а з 1954 начальником Головного управління МВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань. Автор книг «За лінією фронту» (1955), «У друзів одні дороги» (1963), «Сили незліченні» (1967), «Відвойована весна» (книги 1—2, 1968). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 2-ій мірі, Богдана Хмельницького 1-ій і 2-ій мірі, 2 орденами Вітчизняної війни 1-ої міри, орденом Червоної Зірки і медалями.
