Ріхтер Святослав Теофілович [р. 7(20) .3.1915, Житомир], радянський піаніст, народний артист СРСР (1961), Герою Соціалістичного Труда (1975). Початкову музичну освіту здобув під керівництвом батька, піаніста і органіста. У 1933—37 концертмейстера Одеського театру опери і балету. У 1934 дав самостійний концерт (у Одесі). У 1937—47 вчився (з перервами) в Г. Г. Нейгауза в Московській консерваторії. З 1940 концертує в СРСР, з середини 1950-х рр. — в багатьох країнах. Р. — видатний піаніст сучасності. Його виконання, відміченого межами яскравої художньої індивідуальності, глибоко змістовно, пройнято винятковою образною силою і непохитністю творчої волі, відрізняється блискучою майстерністю техніки і багатством звукових фарб. Репертуар Р. включає майже всі стилі — від вигадувань І. С. Баха до До. Дебюссі, С. С. Прокофьева, Д. Д. Шостаковича. Виступає і як ансамбліст. 1-я премія на 3-м-коді Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців в Москві (1945), Державна премія СРСР (1950), Ленінська премія (1961).
Літ.: Мільштейн Я., Святослав Ріхтер, «Радянська музика», 1948 № 10; Дельсон Ст, Святослав Ріхтер, М., 1961; Нейгауз Р., Про мистецтво фортепіанної гри, 3 видавництва, М., 1967; Рабіновіч Д., Портрети піаністів, 2 видавництва, М., 1970.
