Рістіч (Рістіћ) Йован (13.2.1831, Крагуєвац, — 5.9.1899, Бєлград), сербський державний і політичний діяч, історик. Здобув історичну освіту у Франції і Германії, з 1852 доктор філософії. У 1861—67 сербський посланець в Туреччині. У 1867 наступник І. Гарашаніна на посту міністра закордонних справ. У 1868—72 — один з регентів при князеві Мілані Обреновіче . В 1869 за наполяганням Р. була прийнята конституція, декілька що стримувала одноосібну владу князя. У 1873, 1878—1880, 1887 прем'єр-міністр. У 1872—1873, 1875, 1876—78 міністр закордонних справ. Виступав противником проавстрійської орієнтації Мілана Обреновіча. У 1889—1893 — один з регентів при князеві Александре Обреновіче. Був представником Сербії на Берлінському конгресі 1878 . Р. — автор робіт по сербській дипломатичній історії 19 ст
Літ.: Popović-Petković R., Bibliografia radowa Jovana Ristića i radova про njemu, “Arhivist”, 1962 № 2, s. 217—39.
