Рігль (Riegl) Алоіз (14.1.1858, Лінц, — 17.6.1905, Відень), австрійський мистецтвознавець. Професор Віденського університету (з 1897); представник так званої віденської школи іськусствознанія. Для становлення поглядів Р. важливе значення мала полеміка з теорією Р. Земпера про матеріал як найважливіший елемент, що визначає закони формоутворення. Відкидаючи характерний для іськусствознанія 19 ст нормативний погляд на історію мистецтв як на послідовність періодів «занепаду» і «прогресу», що еволюціонує до загального ідеалу, Р. висунув поняття про іманентну «художню волю», що зумовлює своєрідність окремих художніх епох [у тому числі періодів «гаптічеськой» (дотиково-площинною) і «оптичного» (просторовою) трактування форми]. Не дивлячись на ідеалістічность передумов Р., його теорія дозволила розробити всілякіші прийоми аналізу художньої форми.
Соч.: Die spätröische Kunstindustrie..., Bd 1—2, W., 1901—23: Das holläandische Gruppenporträt, [W.], 1902; Gesammelte Aufsätze, Augsburg — W., 1929.
Літ.: Історія європейського іськусствознанія. Друга половина XIX ст — почало ХХв., кн. 1, М., 1969, с. 65—73; Piwocki До., Pierwsza nowoczesna teoria sztuki. Poglądy Aloisa Riegla, Warsz., 1970.
