Рязанське князівство, феодальне князівство із столицею в Рязані Старою і Рязані, що виділилося із складу Мурома-рязанської землі після смерті князя Ярослава Святославіча в 1129. В середині 12 ст вступило в боротьбу з Ростово-суздальським князівством . В кінці 12 — початку 13 вв.(століття) Р. до. попало в залежність від Володимира, що зберігалася до смерті Всеволода Велике Гнездо . Монголо-татарська навала привела до руйнування продуктивних сил краю, знищення багатьох міст, різкого ослабіння державної влади князівства. У 14 ст Р. до. знову посилилося розширилися його економічні і політичні зв'язки з іншими землями Русі, із Золотою Ордою і Литвою. До складу Р. до. до 14 ст увійшли землі, що примикають до Оке аж до її верхів'їв. Після декількох зіткнень з Москвою в кінці 14 ст встановилися мирні стосунки, які скріпляли браком рязанського князя Федора Ольговіча (правив в 1402 — близько 1417) з дочкою Дмитра Івановича Донського . В 15 ст Р. до. попало в залежність від Москви. В кінці 15 ст, під час княження в Рязані сестри Івана III Ганни Василівни (1464—1501), в Р. до. знову посилилися сепаратистські настрої, що значно зменшилися після її смерті. У 1520 князь Іван Іванович був усунений від влади великим московським князем Василем III, а близько 1521 Р. до. було остаточно приєднано до Москви.
Літ.: Іловайський Д., Історія Рязанського князівства, М., 1858; Монгайт А. Л., Рязанська земля, М., 1961; Черепнін Л. Ст, Утворення Російської централізованої держави XIV—XV вв.(століття), М., 1960.
