Руденко Сергій Гнатович [р. 7(20) .10.1904, нині Короп Чернігівської області], радянський воєначальник, маршал авіації (1955), Герою Радянського Союза (19.8.1944), професор (1972). Член КПРС з 1928. Син кустаря-чоботаря. У Червоній Армії з 1923. Закінчив 1-у Військову школу льотчиків (1927), Академію повітряного флоту ним. Н. Е. Жуковського (1932) і оперативний факультет тієї ж академії (1936). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командир авіадивізії на Західному фронті (1941), командувач ВПС(військово-повітряні сили) 61-ої армії (1941), заступник командувача і командувач ВПС(військово-повітряні сили) фронту (січень — лютий 1942) Калінінського, заступник командувача ВПС(військово-повітряні сили) фронту (лютий — березень 1942) Волховського, командувач 1-ою групою і 7-ою ударною групою Ставки Верховного Головнокомандування на Брянському фронті (квітень — червень 1942), заступник командувача ВПС(військово-повітряні сили) Південно-західного фронту (червень — вересень 1942), з вересня 1942 командувач 16-ою повітряною армією, на Сталінградському, Донському, Центральному Білоруському і 1-м-код Білоруському фронтах. Після війни на відповідальних посадах у військах (1945—49), потім начальник Головного штабу ВПС(військово-повітряні сили) (вересень 1949 — серпень 1950), командувач Далекою авіацією — заступник Головкому ВПС(військово-повітряні сили) (серпень 1950 — червень 1953), начальник Головного штабу — 1-й заступник і 1-й заступник головнокомандуючого ВПС(військово-повітряні сили) (червень 1953 — травень 1968), начальник Військово-повітряної академії ним. Ю. А. Гагаріна (травень 1968 — серпня 1973). З 1973 військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів міністерства оборони СРСР. Кандидат в члени ЦК КПРС (1961—66). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 6-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі орденом Суворова 2-ій мірі, орденом Кутузова 1-ої міри і медалями, а також іноземними орденами.
