Рубінштейн Антон Григорович [16(28) .11.1829, село Вихватінец Подільської губернії, — 8(20) .11.1894, Петергоф, нині Петродворец], російський піаніст, композитор, диригент, педагог і музично-суспільний діяч. Походив з небагатої єврейської купецької сім'ї. Грі на фортепіано виучувався під керівництвом матері, потім — піаніста А. І. Віллуана. У 10 років виступив публічно як піаніст в Москві, в 1840—43 з тріумфом концертував в європейських містах. У ці роки були видані його перші вигадування. У 1844—48 знаходився за кордоном (Берлін, Відень), займався по теорії музики у З. Дена, зустрічався з Ф. Мендельсоном і згодом з Ф. Аркушем, що зробили вплив на формування творчої особи Р. В 1848 повернувся до Росії, оселився в Петербурзі. Виступав як піаніст і диригент (головним чином з власними творами). У 1854—58 концертував в країнах Західної Європи. Після повернення до Росії займався музично-суспільною діяльністю: у 1859 за ініціативою Р. і під його керівництвом організоване Російське музичне суспільство (увійшов до складу дирекції, брав участь як диригент і піаніст у всіх концертах суспільства, очолив відкриті суспільством Музичні класи); у 1862 заснував першу в Росії Петербурзьку консерваторію. У 1862—67 і був її директором і професором (керував оркестром, хором, вів класи фортепіано, ансамблю, інструментовки; серед його учнів — П. І. Чайковський). У 1872—73 з успіхом виступав із скрипалем Г. Венявським в США, в 1885—86 провів в Росії і найбільших містах Західної Європи цикл Історичних концертів, в яких дав картину еволюції фортепіанної музики від її витоків до сучасних йому російських композиторів. Останні роки життя (1891—94) провів переважно в Дрездене, виїжджаючи в різні міста на добродійні концерти, займаючись літературною і педагогічною роботою (тут у нього вчився І. Гофман) і вигадуючи музику.
Р. — один з найбільших піаністів, творець російської піаністічеськой школи. Для його мистецтва, що незрідка ламало традиційні виконавські канони, характерна натхненна імпровізационность. Р.-композитор залишив велику творчу спадщину, що охоплює всі основні музичні жанри. Одне з кращих його вигадувань — опера «Демон» (по поемі М. Ю. Лермонтова, 1871, постановка 1875, Маріїнський театр, Петербург). Йому належать також опери: «Діти степів» (1861), «Фераморс» (по поемі-казці Т. Мура «Лалла Рук», 1863), «Вавілонське стовпотворіння» (1870), «Макавей» (1875), «Нерон» (1877, пост.(постанов) 1879), «Купець Калашников» (по поемі Лермонтова, 1879, пост.(постанов) 1880, Маріїнський театр), «Горюша» (по повести Д. В. Аверкиева «ніч Хмельовая», 1889); 6 симфоній, 5 концертів для фортепіано з оркестром багаточисельні твори для фортепіано, романси, пісні, у тому числі «Персидські пісні». Написав «Автобіографічні спогади. 1829—1889» (1889), книгу «Музика і її представники. Розмова про музику» (1891) і ін. За ініціативою Р. був організований Міжнародний конкурс піаністів і композиторів ім. Р. (1890).
Літ.: Баренбойм Л. А., А. Р. Рубінштейн. Життя, артистична дорога, творчість, музично-суспільна діяльність, т. 1—2 Л., 1957—62; На уроках Антона Рубінштейна [ред.-сост., авт.(автономний) вступ. ст. Л. А. Баренбойм], М. — Л., 1964.
