Рошаль Григорій Львович [р. 8(20) .10.1899, Новозибков, нині Брянської області], радянський кінорежисер, педагог, народний артист СРСР (1967). З 1919 організатор і режисер дитячих театральних видовищ, працював в Кисловодську і інших містах. З 1921 в Москві — вчився в Державній вищій режисерській майстерні, був директором і художнім керівником майстерні Педагогічного театру. З 1925 режисер кіно. Перший фільм — «Господа Ськотініни» (1927, по комедії Д. І. Фонвізіна «Недоросток»). Творчість Р. відрізняє цивільна спрямованість, що знайшло віддзеркалення в антифашистських картинах «Саламандра» (1928), «Сім'я Оппенгейм» (1939, по Л. Фейхтвангеру), «Суд божевільних» (1962). Прагнення до крупних епічних полотен, героїчної тематики, характерне для режисера, виявилося у фільмі «Зірки Парижа» (1937), трилогії по роману А. Н. Толстого «Ходіння по муках» — «Сестри» (1957), «Вісімнадцятий рік» (1958), «Похмурий ранок» (1959). Значне місце в творчості Р. займають фільми-екранізації: «Петербурзька ніч» (1934, по творах Ф. М. Достоєвського), «У пошуках радості» (1940, по «Брусках» Ф. І. Панферова) — обидва спільно с В. П. Стройової; «Справа Артамонових» (1941, по М. Горькому), «Вольниця» (1956, по Ф. Ст Гладкову). Він створив також серію історіко-біографічніх фільмів: «Пісні Абая» (1946, спільно с Е. Е. Ароном), «Академік Іван Павлов» (1949), «Мусоргський» (1950), Римських «корсаків» (1953), «Рік як життя» (1966: присвячений життю і діяльності До. Маркса). Автор ряду сценаріїв поставлених ним фільмів, статей по питаннях кіномистецтва. Викладав у ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії) е. Державна премія СРСР (1950, 1951). Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
