російсько-польська війна 1632—1634, Смоленська війна, війна Російської держави з Мовою Посполитою за повернення Смоленських і Чернігово-сіверських земель, захоплених Польщею в результаті інтервенції почала 17 ст Використовуючи обстановку Тридцятирічної війни 1618—48, російський уряд прагнув до створення антипольської коаліції у складі Туреччини і Швеції, але переговори не далечінь позитивних результатів, укладенню ж російсько-шведського союзу перешкодила смерть Густава Адольфа (1632). Росія вступила в Р.-п. ст одна. Стратегічний план передбачав настання основних сил російської армії (40 тис. чіл., командуючий боярин М. Би. Шєїн) від Вязьми через Дорогобуж до Смоленську, його облогу і захват. Допоміжні армії, зосереджені в Ржеве і Калузі, опанувавши фортеці до С. і Ю. від Смоленську (у жовтні — грудні 1632 ними були узяті Біла, Невель, Серпейськ, Рославль, Стародуб), повинні були приєднатися до армії Шєїна. 10 вересня Шєїну було віддано розпорядження виступати з Можайська до Вязьму. Основні сили російських військ рушили до Смоленську 5 грудня, завершивши його оточення до кінця січня 1633, а облогова артилерія прибула в березні 1633. План Шєїна узяти Смоленськ облогою не удався. У травні і червні були зроблені штурми, які були відбиті. Вибраний королем Польщі Владислав IV організував похід до Смоленську. У вересні 1633 польські війська відтіснили і оточили російську армію. Військові невдачі, підйом козацько-селянського повстання під буттям на чолі Балаша, епідемії і голод в армії Шєїна змусили російський уряд піти на пошуки світу. Шєїн самостійно вступив в переговори з польськими представниками і 15 лютого 1634 підписав капітуляцію. Не дивлячись на капітуляцію Шєїна, польським військам не удалося розвинути успіх. Дорогу до Москви прикрила російська армія, сформована в Можайське (близько 10 тис. чіл. на чолі з князем Д. М. Черкасським і князем Д. М. Пожарським). У польській армії почалося масове дезертирство. Уряд Владислава IV пішло на переговори, які закінчилися підписанням Поляновського світу 1634, що відновив в основному кордон що існувала до війни. Важливою умовою була офіційна відмова Владислава IV від його претензій на російський престол. Винуватцями невдалого результату війни були визнані Шєїн і окольничий А. Ст Ізмайлов, страчені за вироком Боярської думи.
Літ.: Сташевський Е., Смоленська війна 1632—1634. Організація і стан московської армії, До., 1919; Вайнштейн О. Л., Росія і 30-річна війна, М., 1947; Поршнев Би. Ф., Социально-політіч. обстановка в Росії під час Смоленської війни, «Історія СРСР», 1957 № 5.
