Роменсько-боршевськая культура, роменсько-борщевськая культура, археологічна слов'янська культура часу складання Староруської держави (8—10 вв.(століття)), поширена в лісостеповій зоні лівого берега Дніпра. Названа по двох досліджених групах пам'ятників, розташованих поблизу р. Ромни Сумської області і с. Боршево (Борщовий) Воронежської області. Для пам'ятників цієї культури характерні: укріплений тип поселення (городище) в районах, пограничних із степом, і неукріплений (село) — в областях, віддалених від степу; напівземлянкові житла з печами-кам'янками або глінобітнимі; кераміка по перевазі ліпна (горщики, миски, сковорідки); пануючий обряд поховання — трупосожженіє. Основне заняття населення — землеробство. Частина жителів поселень займалися ремеслами (виплавка заліза, ковальська справа, обробка кольорових металів). У соціальному відношенні населення, що залишило пам'ятники Р.-б. до., представляло сусідські або територіальні общини. Найбільш досліджені пам'ятники Р.-б. до. — Новотроїцкоє городище і городище Тітчиха.
Літ . : Макаренко Н. Е., Звіт про археологічні дослідження в Полтавській губернії в 1906 «Вісті Археологічної комісії», ст 22, СП(Збори постанов) Би, 1907; Ефіменко П. П., Третяків П. Н., Староруські поселення на Доні, М. — Л., 1948 (Матеріали і дослідження по археології СРСР №8); Ляпушкин І. І., Дніпровське лісостепове лівобережжя в епоху заліза, М. — Л., 1961 (Матеріали і дослідження по археології СРСР № 104).
