Розен Андрій Євгенійович [3(15) .11.1800, Ментака Естляндськой губернії, — 19.4(1.5) .1884, с. Вікніне, нині Харківської області], барон, декабрист. Поручик лейб-гвардії Фінляндського полку. В кінці 1825 вступив в Північне суспільство декабристів, примикав до республіканського крила, брав участь в підготовці повстання. 14 грудня 1825 зробив спробу нейтралізувати Фінляндський полк, викликаний Миколою I для придушення повстання. Засуджений до 10 років каторги (термін скорочений до 6 років), яку відбував в копальнях Нерчинських, з 1832 — на поселенні. У 1837 визначений рядовим на Кавказ. З 1839, звільнений по хворобі з військової служби, жив в Естляндськой губернії під наглядом поліції; з 1855 — в Харківській губернії, де брав участь в проведенні селянської реформи 1861. Протягом 6 років був світовим посередником . Залишив спогади і ряд статей про декабристів («Записки декабриста», 1907).
