Рильський Максим Фадейович [7(19) .3.1895, Київ, — 24.7.1964, там же], український радянський поет, учений, громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1958), АН(Академія наук) УРСР (1943). Член КПРС з 1943. Вчився на історико-філологічному факультеті Київського університету. Вчителював; друкувався з 1907. У 20-і рр. належав до угрупування українських неокласиків, що стояли на естетських позиціях (книга віршів «Крізь бурю і сніг» 1925; «Тринадцята весна», 1926; «Де сходяться дороги», «Звук і відгомін», обидві — 1929). На початку 30-х рр. в творчості Р. стався різкий поворот до сучасності, до тем радянського патріотизму і дружби народів (збірки «Знак вагів», 1932; «Київ», 1935; «Збір винограду», 1940; історична повість у віршах «Маріна», 1933). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 поезія Р. закликала до боротьби із загарбниками, вселяла віру в перемогу. Державна премія СРСР (1943) за збірки «Слово про матір-батьківщину», «Передсвітанкова зоря», «Світла зброя».
Справжнім творчим зльотом є останні книги віршів Р. — «Троянди і виноград» (1957) і «Далекий небосхил» (1959), відмічені Ленінською премією 1960, а також збірки «Голосіївський ліс» (1959), «Зграя журавлів» (1960), «В тіні жайворонка» (1961), «Зимові записи» (1964), переведення поеми А. Міцкевіча «Пан Тадеуш» (Державна премія СРСР, 1950), книги публіцистики «Вечірні бесіди» (1962, 1964), «Про хороший в людях» (1965). Р. — майстер строгих поетичних форм — сонета, терцини, октави, стансів; для нього характерні прагнення до ясності і простоти вираження, мелодійність вірша, багатство лексики і рітміко-інтонаційніх ходів. Р. — перекладач А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, французьких поетів-класиків. Плідно працював в області літературознавства, мовознавства, фольклоризму, мистецтвознавства. Вірші Р. переведені на багато мов народів СРСР і іноземні мови. Голова СП(Збори постанов) УРСР (1943—46). Директор Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН(Академія наук) УРСР (1944—64). Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Твори, т. 1—10, До., 1960—62; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1957; Соч., т. 1—4, М., 1962—63; Вірші і поеми, Л., 1969; Поезія Адама Міцкевича, М., 1956; Класики і сучасники, М.. 1958: Література і народ, М., 1959; Об поезії, М., 1974.
Літ.: Новіченко Л.. Повicть про поєта, До., 1941: його ж, Про Рильськом, «Дружба народів», 1960 № 6; Кріжанiвський С., Максим Рільський, До., 1960; Малішко А., Слово про поєта, До., 1960; Бісикало С., Максим Рільський, До., 1962; Бiлецький О., Творчicть Максима Рільського, в його кн.: Зiбрання праць, т. 3, До., 1966.
