Рибників Павло Миколайович [24.11(6.12) .1831, Москва, — 17(29) .11.1885, Каліш, нині Польща], російський фольклорист, етнограф. Після закінчення Московського університету (1858) почав записувати пісні в староверчеських слободі Чернігівської губернії. Заарештований за підозрою в революційній пропаганді, був засланий в 1859 до Петрозаводська, де служив при губернському правлінні. Під час службових роз'їздів в Кижах, на Пудоге, Кенозере, в Каргополе і інших місцях записував від селян билини, історичні пісні, балади. Опубліковані в 1861—67 «Пісень, зібраних П. Н. Рибниковим» (т. 1—4) відкрили можливість широкої наукової роботи в цій області.
Збірка відноситься до первинних по важливості вмісту, відрізняється точністю записів. Р. відкрив для науки і культури чудових виконавців билин — Т. Р. Рябініна, А. П. Сорокина, І. П. Сивцева-Поромського і ін. Характеристику епічних традицій російської Півночі Р. дав в «Замітках збирача» (1864).
Соч.: Пісні, зібрані П. Н. Рибниковим. [Вступ. ст. А. Е. Грузинського], 2 видавництва, т. 1—3, М., 1909—10.
Літ.: Базанов Ст, П. Н. Рибников в Карелії, в його кн.: Народна словесність Карелії, Петрозаводськ, 1947; Рачумова А. П., З історії російського фольклоризму, М. — Л., 1954.
