Речитатив (італ. recitativo, від recitare — читати вголос, декламувати), особливий рід вокальної музики; відтворення в співі інтонаційної сторони і ритміки мови. Р. зазвичай не утворює замкнутої музичної форми, підкоряючись синтаксичному розчленовуванню тексту. Витоки Р. — у виконання народними співцями епічних музично-поетичних творів. Р. в професійному музичному мистецтві зародився в зв'язку з виникненням в кінці 16 — початку 17 вв.(століття) опери. У італійській опері 17 ст виробилися 2 типи Р. — recitative secco (буквально — сухим Р.), що виконувався «говіркою» у вільному ритмі під акомпанемент окремих акордів на клавесині, і recitative accompagnato (аккомпанірованний Р.), більш мелодізірованний, з розвиненим оркестровим супроводом; перший застосовувався головним чином в діалогах, другий — в монологах перед аріями. У інших країнах виникли свої національні різновиди Р. В 18 ст аккомпанірованний Р. почав переважати; сухим Р. стримався лише в комічній опері. У 19 ст «номерна» опера з речитативами зберігається, проте виникає і опера крізного розвитку, в якій немає Р. у власному сенсі слова, і речитативний початок виступає в синтезі з мелодійним. Р. і його елементи представлені і в інших музичних жанрах (ораторія, кантата, пісня).
Літ.: Доліво А., Речитативи у вокальному мистецтві, в книзі: Питання музично-виконавського мистецтва; ст 3, М., 1962; Neumann Fr. Н., Die Ästhetik des Rezitativs, Strassburg — Baden-baden, 1962 (Sammlung, Musikwissenschaftlicher Abhandlungen, Bd 41).
