Реституція (від латів.(латинський) restitutio — відновлення), 1) у цивільному праві — повернення сторонами договору всього отриманого ними в його виконання в разі визнання договору недійсним. У радянському цивільному праві загальним правилом є двостороння Р.: якщо договір визнаний недійсним або не відповідним вимогам закону (наприклад, здійснений недієздатною особою), кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане або повернути його вартість в грошах. Якщо операція здійснена під впливом обману, погроз, то лише винна сторона повертає все отримане нею і відшкодовує понесені витрати, а отримане потерпілим від винної сторони стягається в дохід держави (однобічний Р.).
2) У міжнародному праві — повернення майна, неправомірний захопленого і вивезеного однією з воюючих держав з території іншої держави, що є його військовим противником. Міжнародно-правові акти, прийняті в період і після закінчення 2-ої світової війни 1939—45, передбачали повернення в порядку Р. державам, нападу, що піддалися, і окупації з боку гітлерівської Німеччини і її союзників, величезних матеріальних цінностей, захоплених і незаконно вивезених з тимчасово окупованих територій.
