Рембо (Rimbaud) Артюр (20.10.1854, Шарльовіль, — 10.11.1891, Марсель), французький поет. Виріс в міщанському середовищі. Вчився в ліцеї до 1871 (не закінчив). Як поет формувався під впливом Т. де Банвіля, Ст Гюго, особливо Ш. Бодлера. Р. з сарказмом обрушувався на міщанку («Засідателі»), Другу імперію («Сказ кесаря» і ін.), релігію («Покарання Тартюфа», «Зло»), зв'язуючи з Республікою надії на перебудову суспільства («Коваль»). Розчарування в уряді «національної зради» викликало у нього на початку 1871 криза: напади відчаю і показного цинізму змінялися мріями про надприродну могутність поета-ясновидця, здатного вказати людству дорогу до гармонійного світопорядку. Паризька Комуна 1871 повернула Р. віру в соціальний прогрес. Він прагнув взяти особисту участь в боротьбі, створив шедеври революційної поезії Франції — «Військовий гімн Парижа», «Париж заселяється знов», «Руки Жанни-Марі» (1871). У поезії Р. розвивалися реалістична образність, психологізм, сатира («Семирічні поети», «Бідняки в церкві», «Сестри милосердя», сатиричні вірші т.з. «Зютістського альбому»). Настання реакції важко позначилося на душевному стані і подальшій творчій дорозі Р.
Перехід до символізму позначився в «П'яному кораблі», в сонеті «Голосні». У період символіста Р. створив т.з. «Останні вірші» (1872) і вірші в прозі, т.з. «Осяяння» (написані 1872—73, видавництво 1886). Книга «Крізь пекло» (1873), поєднуючи трагічну розірвану стилю з убивчою критикою символізму, готувала поетичний реалізм 20 ст З 2-ої половини 70-х рр. 19 ст Р. відійшов від літератури і після довгих поневірянь в 1880 був вимушений стати агентом торгівельної фірми в Ефіопії. У 20 ст довкола спадщини Р. розвернулася боротьба між реалізмом і модернізмом. Кращі поетичні традиції Р. були сприйняті Р. Аполлінером, П. Елюаром, поетами Опору.
Соч.: Œuvres, [2 éd.], P. [1964]; Œuvres, P. [1966]; у русявий.(російський) пер, - Вірші, М., 1960; [Вірші], у кн.: Тінь дерев. Вірші зарубіжних поетів в пер.(переведення) І. Еренбурга, М., 1969.
Літ.: Лівшиц Би. До., Від романтиків до сюрреалістів, Л., [1934]; Балашов Н., Рембо, в кн.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; його ж, Блез Сандрар і проблема поетичного реалізму XX ст, в кн. Сандрар Би., По всьому світу..., М., 1974; Е tiemble R. et Gauciere Y., Rimbaud, P., 1950; Fowlie W., Rimbaud. [A critical study], Ch. — L., [1967]; Gascar P., Rimbaud et la Commune [P., 1971]; «Europe», 1973 № 529—30 (№ присвячений Рембо).
