Рейнхардт (Reinhardt) Макс (9.9.1873, Баден, Австрія, — 30.10.1943, Нью-Йорк, США), німецький режисер, актор і театральний діяч. У 1894 закінчив театральну школу при Віденській консерваторії, грав в театрах Братислави і Зальцбурга. У 1894—1904 актор Німецького театру (Берлін), виконував головним чином ролі людей похилого віку: Енгстран («Привиди» Ібсена), Аким («Влада тьми» Л. Н. Толстого) і ін. Режисерську діяльність почав в створеному ним в 1901 в Берліні артистичному кабаре «Шум і дим» (пізніше «Малий театр»). Керував також Новим театром (1903—06), «Каммершпіле» (1906), «Комедія» (1924), «Фольксбюне» (1915—19), віденським «Йозефштадттеатром» (1923—37, з перервою). Основна режисерська діяльність пов'язана з Німецьким театром, який Р. очолював в 1905—33 (з перервою).
Р. виступав проти театральної рутини і натуралізму, поверхневої побутової правдоподібності. Його спектаклі відрізнялися винахідливістю і фантазією, віртуозним використанням декорацій, світлових і шумових ефектів, музики. Приділяв увагу психологічній розробці характерів, культурі сценічної мови і пластичної виразності гри актора, використовував пантоміму, танець, акробатику. Ставив спектаклі і на арені цирку, в мюзик-холах («Цар Едіп» Софокла — Гофмансталя, 1910, «Нойе Мюнхенер Мюзик-хол», цирк Чинізеллі, 1910; «Міракль» по «Сестрі Беатрісі» Метерлінка, 1911, Олімпіа-хол Лондон), на міських площах (середньовічна містерія «Кожна людина», обробка Гофмансталя, 1920, Зальцбург). Здійснював постановку п'єс німецьких класиків (в т.ч. творів, що рідко ставилися, — «Фауст», «Співвинні», «Ярмарок в Плузерсвейлене» Гете, «Солдати» Ленца, «Смерть Дантона» Бюхнера) і сучасних драматургів (Р. Зорге, Ф. Упру і ін.). Ставив Мольера, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Арістофана, «На дні» Горького (під назвою «Нічліжка», 1903, «Малий театр»; грав Луку), «Плоди освіти» (1903, Новий театр) і «Живий труп» (1913, Німецький театр) Л. Н. Толстого, п'єси Б. Шоу, Р. Роллана і ін. Р. створював високохудожні спектаклі, але криза буржуазної культури викликала у нього прагнення до відходу від сучасних проблем; у ряді постановок звучали песимістичні і навіть містичні мотиви. У 20—30-і рр. з Р. працювали молоді прогресивні режисери (Е. Енгель і К. Х. Мартін) і драматурги (Б. Брехт і ін.). Значний успіх мала постановка п'єси Г. Гауптмана «Перед заходом сонця» (1932). Р. був організатором (1928, Відень) «акторського і режисерського семінару» — першої в Західній Європі школи для режисерів, ініціатором театрального фестивалю (1920) Зальцбургського, вихователем відомих акторів (А. Моїсси, Р. Ейзольдт, П. Вегенер, Е. Яннінгс і ін.). У 1933 Р. був вимушений покинути Німеччину, працював в Австрії (до 1938), потім у Франції, США. Заснував в Голлівуді театральну школу, знімав фільми. Його творчість надав великий вплив на акторське і режисерське мистецтво багатьох європейських країн, а також США.
Літ.: Гвоздев А., Західно-європейський театр на рубежі XIX і XX століть, М. — Л., 1939; lhering Н., Vön Reinhardt bis Brecht, Bd 1—3, Ст, 1958—61; Jacobsohn S., Jahre der Buhne, Reinbek bei Hamburg, 1965.
