Реактологія (від: реакція і ... логия ), напрям в сов.(радянський) психології, що потрактувало психологію як «науку про поведінку» живих істот (в т.ч. і людини). Р. був заснований радянським психологом До. Н. Корніловим . Центральним для Р. було поняття реакції, яка розглядалася як універсальна для живих істот (всі у відповідь рухи організмів, включаючи одноклітинних), наділена психічною характеристикою (у вищих представників тваринного світу), як відповідь цілого організму, а не одного органу. Завданням Р. ставилося вивчення прудкості, сили і форми протікання реакції за допомогою хронометричних, динамометричних і моторнографічеських методів. Отримані експериментальні дані склали помітний вклад в радянську психологію. Переробка поняття «рефлекс» і розширення його до категорії «реакція», як вважали представники Р., давали можливість здійснити «синтез» суб'єктивної і об'єктивної психології. Проте цей синтез був штучним. Р. будувався дорогою еклектичні поєднання марксистських принципів з деякими механістичними і енергетичними ідеями («закон однополюсної витрати енергії»), вперше сформульованими в роботі Корнілова «Вчення про реакції» (1921). В результаті в Р. незабаром виявилося протиріччя між правильно поставленими завданнями нової психології і збідненою її конкретного вмісту. Психологічні дискусії початку 1930-х рр. привели до відмови від реактологічних схем.
Літ.: Теплов Би. М., Боротьба К. Н. Корнілова в 1923—1925 рр. за перебудову психології на основі марксизму, в збірці: Питання психології особи, М., 1960; Смирнов А. А., Експериментальне вивчення психологічних реакцій в роботах До. Н. Корнілова, там же; Петровський А. Ст, Історія радянської психології, М., 1967.
