Раффі (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Акоп Мелік-Акопян) [1835, Паяджук, Іран, — 24.4(6.5) .1888, Тбілісі], вірменський письменник. Був вчителем. Світогляд Р. формувався під впливом вірменських просвітителів 50—60-х рр. У 70-х рр. захоплювався соціально-утопічними теоріями А. Сен-Симона, Е. Кабе, поступово долаючи їх вплив. Друкувався з 1860. У ранніх творах (роман «Салбі», 1867, видавництво 1911; повість «Гарем», 1869, видавництво 1874) викривав національний і соціальний гніт з позицій просвіти. У 1-ій половині 70-х рр. основною темою творчості Р. стає різко критичне зображення торгівельно-лихварських шарів вірменського суспільства (романи «Захруумар», 1871, видавництво 1895; «Золотий півень», 1879, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959). У публіцистиці, в романах кінця 70—80-х рр. («Джалаледдін», 1878, русявий.(російський) пер.(переведення) 1915; «Хент» 1880; «Іскри», т. 1—2, 1883—87, русявий.(російський) пер.(переведення) 1949) показав жахи національного гніту, закликав вірменський народ до революційно-визвольної боротьби. Ідеї національно-визвольного руху затверджуються і в історичних романах «Давид-Бек» (1881—82), «Самвел» (1886). Твори Р. переведені на багато мов світу.
Соч.: Гарем і інші розповіді (у русявий.(російський) пер.(переведення)), Ер., 1966.
Літ.: Шаумян С., Про роман Раффі «Іскри», в його книзі: Літературно-критичні статті, 2 видавництва, М., 1955.
