Ракоци Ференца II рух 1703—11, визвольна антігабсбургськая війна в Угорському королівстві, очолена Ракоци Ференцем II . Почалася 21 травня 1703 антифеодальним повстанням кріпосних селян на С. власне Угорщині. До кінця 1703 майже вся територія Угорського королівства знаходилася під контролем повстанців — куруцев, що вимагали ліквідації феодального і іноземця гніту. У липні 1704 за підтримки укр.(український), рум.(румунський) і словац. селян повстанці звільнили від габсбургських військ Трансільванію, в грудні 1705 — Задунайський край. Під впливом військових успіхів куруцев до руху прилучилася значна частина дворянства, що прагнула додати йому виключно антігабсбургськую спрямованість. У вересні 1705 станові Державні збори в Сечені відмовилися визнати угорським королем імператора Іосифа I і проголосило створення т.з. конфедерації на чолі з Ракоци. Були створені органи виконавчої влади — Сенат і Економічна рада, угорська регулярна армія. У червні 1707 Державні збори в Оноде затвердили закон про позбавлення влади Габсбургов з угорського престолу. У вересні 1707 був підписаний таємний договір з Росією, вироблений обмін послами. Після 1707 селянство, переконавшись, що його основні вимоги залишаються незадоволеними, стало відходити від руху, не дивлячись на прийняття Державними зборами в грудні 1708 закону про звільнення від кріпосної залежності учасників визвольної війни. У вересні 1708 (в містечка Тренчин) і січні 1710 (в Ромханя) повстанці потерпіли серйозні поразки в битвах з габсбургськимі військами. Серед дворян і католицького духівництва посилилося прагнення до світу з Габсбургамі. На початку 1711 головнокомандуючий повстанською армією барон Ш. Каройі вступив в таємні переговори з командувачем габсбургськимі військами графом Г. Пальфі і 30 квітня 1711 зрадницький уклав в Сатмаре (нині — Сату-Маре) мирний договір. 1 травня 1711 армія куруцев (12 тис. чіл.) капітулювало на Майтенськом поле. 22 червня 1711 габсбургським військам здалася остання з тих, що знаходилися під контролем куруцев фортеця — Мукачівська.
