Райнов Богоміл Миколи (р. 19.6.1919, Софія), болгарський письменник, мистецтвознавець, народний діяч культури Болгарії (1971), член-кореспондент Болгарської АН(Академія наук) (1974). Член Болгарської комуністичної партії з 1944. Вчився на філософському факультеті Софійського університету. Виступив як поет (збірка «Вірша», 1941). У збірках «Вірші про п'ятирічку» (1951), «Вірші» (1962), «Міські вітри» (1969) передані ліричні роздуми про життя і мистецтво. У розповідях і повістях (збірки «Подорож в будні», 1945; «Людина на розі», 1958, русявий.(російський) пер.(переведення) 1962; «Дощовий вечір», 1961, русявий.(російський) пер.(переведення) 1962; «Як тільки вмираємо ми», 1961) Р. малює соціальні конфлікти буржуазного суспільства, боротьбу учасників Опору. Етичні і етичні конфлікти сучасної дійсності передані в повести «Дорога в нікуди» (1966, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967). Р. належать пригодницькі романи: «Інспектор і ніч» (1964, русявий.(російський) пер.(переведення) 1964), «Пан Ніхто» (1967; Дімітровськая премія, 1969; русявий.(російський) пер.(переведення) 1970) і ін. Автор робіт по естетиці і образотворчому мистецтву: «Свобода творчої особи на буржуазному світі» (1966, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967), «Художня майстерність» (1969), «Чорний роман» (1970).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): [Вірші], у книга: Болгарська поезія, т. 2, М., 1970; Що може бути краще поганої погоди. Велика нудьга. Романи, М., 1974.
Літ.: Заграв П., Богоміл Райнов, в його книга: Преобразена література, С., 1969.
