Радіолюбительський зв'язок, зв'язок, що встановлюється в радіолюбительських діапазонах хвиль за допомогою пріємо-передавальніх радіолюбительських станцій . Цілі Р. с. — експерименти з пріємо-передавальною апаратурою і антенними пристроями, проведення змагань по радіоспорту, встановлення зв'язку з ін. радіоаматорами (наприклад, «охота» за далекими і «рідкими» країнами), виконання кваліфікаційних норм (наприклад, для здобуття радіолюбительських дипломів), колекціонування карток-квитанцій і т.п. Радіоаматорство зародилося в 1919 в США. Перша любительська радіостанція в СРСР вийшла в ефір 15 січня 1925 (Ф. А. Лбов і В. М. Петров, Нижній Новгород).
Р. с. може бути встановлена як при випадковій «зустрічі» в ефірі двох радіоаматорів, так і по попередній домовленості між ними.
Режими роботи, використовувані в Р. с.: телеграфний (передача повідомлень кодом Морзе) і телефонний, з амплітудною, односмуговою або частотною (на ультракоротких хвилях) модуляцією. У Р. с., особливо при телеграфному режимі роботи, часто застосовують радіолюбительські коди . При звичайному Р. с. радіоаматор називає своє ім'я, місто, повідомляє відомості про розбірливість, силу і якість сигналу, погоду, вживану передавальну і приймальну апаратуру і т.д. Під час змагань передавана інформація обмежується контрольними даними (т.з. номерами), як правило, що включають оцінку сигналу і порядковий номер зв'язку.
Літ.: Казанський І. Ст, Радіоспорт в первинній організації ДОСААФ, М., 1971; його ж, Як стати коротковолновіком, М., 1972; Степанов Би. Р., Довідник коротковолновіка, М., 1974; Регламент радіозв'язку, М., 1975.
