Радзієвський Олексій Іванович [р. 31.7(13.8) .1911, м. Умань], радянський воєначальник, генерал армії (1972), професор (1961). Член КПРС з 1931. Народився в сім'ї українського селянина, був робочим. У Червоній Армії з 1929. Закінчив кавалерійську школу (1931), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1938), Військову академію Генштабу (1941). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 начальник штабів кавалерійської дивізії і кавалерійського корпусу (липень 1941 — лютий 1944) на Західному і Південно-західному фронтах. З лютого 1944 до кінця війни начальник штабу і командувач 2-ою гвардійською танковою армією на 2-м-коді Українському і 1-м-код Білоруському фронтах. Після війни на відповідальних посадах у військах. З вересня 1950 командувач Північною групою військ, з липня 1952 військами військового округу Туркестану, з квітня 1953 бронетанковими і механізованими військами, з травня 1954 військами Одеського військового округу, з липня 1959 1-й заступник начальника Військової академії Генштабу Озброєних Сил СРСР, з квітня 1968 начальник Головного управління військово-учбових закладів міністерства оборони. З липня 1969 начальник Військової академії ним. М. Ст Фрунзе. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, 6 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри, Суворова 2-ої міри, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалями, а також 5 іноземними орденами.
