Раджпутськая школа, раджастханськая школа, одна з основних шкіл індійської мініатюри 16—19 вв.(століття), що існувала на території раджпутських князівств в Раджастхане і Центральній Індії; її головні центри — Мевар, Марвар, Бунді, Кишангарх, Мальва і ін. У тематиці мініатюр Р. ш. важливе місце зайняли релігійно-міфологічні сюжети, пов'язані з культом Крішни, в якому знаходили своєрідне віддзеркалення ідеї «бхакті», тобто пізнання божества за допомогою любові. Поширення в Р. ш. отримав також своєрідний жанр «раги», або «рагині», — ілюстрації до мелодій, відповідним певним емоційним станам і пов'язаним з конкретною порою року і навіть станом погоди. Для Р. ш. характерні розвинений ліричний початок, тонке відчуття природи. Випробувавши на початку 17 ст вплив могольськой школи, мініатюра Р. ш. в цілому зберегла велику умовність. Площинна трактування фігур, звучний колорит, витриманий в чистих насичених тонах, а також гнучкий контур, що має ритмічно-орнаментальний характер, зв'язує мініатюру Р. ш. з традиціями індійського стінного живопису. У поняття «Р. ш.» до недавнього часу деякими дослідниками включалася і школа мініатюри прігималайських раджпутських князівств Пенджабу (школа Орачі, тобто «Гірська»; розквіт 1770—1820-і рр.) з центрами в Басолі, Джамму, Гулейре, Кангре і др
Літ.: Тюляєв С. І., Мистецтво Індії, М., 1968; Barrett D., Gray Ст, Painting of India, [Gen.], 1963.
