Рабчинський Іван Васильович (24.1.1879, с. Казатіно, нині р. Казатін Вінницької області, — 30.1.1950, Москва), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1905. Народився в сім'ї ж.-д.(железнодорожний) робітника. Закінчив Петербурзький політехнічний інститут (1915). Революційну роботу вів з 1895 на Україні, в Петербурзі. Під час Революції 1905—07 член Петербурзької ради. Потім вів партійну роботу в Ревеле (Талін). Під час Лютневої революції 1917 — один з керівників повстання, член Ревельського комітету РСДРП (б), член Північно-балтійського обласного комітету РСДРП (б) і Північного обласного комітету партії. Делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції і 6-го з'їзду РСДРП (б). Редактор багатьох естонських партійних газет. У жовтневі дні 1917 голова ВРК Естонського краю. У 1917—18 член колегії, заступник наркома пошти і телеграфу РРФСР, повноважний представник уряду Естонської трудової комуни при СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР, потім комісар по естонських справах при Наркомнаце; член ВЦИК. У 1919 заступник голови Гірського відділу ВСНХ(Вища рада народного господарства). У 1920—31 директор і відповідальний редактор створеного за його ініціативою Гостехиздата, з 1931 на адміністративній і науковій роботі.
Літ.: [Суніла А.], І. Рабчинський, в збірці: Прапороносці революції, ст 1, Тал., 1964; Руднев Д., І. Ст Рабчинський, Тал., 1960.
