Пічне опалювання
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пічне опалювання

Пічне опалювання, вигляд місцевого опалювання, при якому приміщення обігріваються встановленими в них опалювальними печами. Завдяки простоті пристрою і можливості використання всіляких видів місцевого палива П. о. набуло широкого поширення в різних країнах і застосовується впродовж багатьох століть. Основні елементи опалювальної печі — паливник (для спалювання палива), газоходи (канали), по яких проходят гарячі гази, що поступають з паливника, димар. Тепло, що виділяється в печі при згоранні палива, передається приміщенню через стінки паливника і газоходів; гази, що охолодилися, відводяться назовні через димар. Стінки паливника і газоходів виконують цегельною кладкою, з жаростійкого бетону, керамічних і ін. вогнетривких матеріалів. Зовнішні поверхні печі, що віддають тепло в опалювальне приміщення, можуть бути обштукатурені, оброблені кахлями, сталевими або азбестоцементними листами.

  В сучасному П. о. розрізняють 2 основних типа опалювальних печей: періодичної дії і тривалого (або безперервного) горіння. Печі періодичної дії топлять 1—2 рази в добу із значними перервами, під час яких печі остигають; їх тепловіддача протягом доби нерівномірна. Печі тривалого горіння ( мал. ), завантажені достатнім кількістю палива, розраховані на топку протягом декількох діб; у них використовують лише певні види палива (рідке, брикетоване, сортоване вугілля і т.п.).

  В СРСР велике поширення, особливо в сільських районах, отримала так звана російська піч. Вона проста по конструкції і використовується для опалювання приміщень, приготування їжі, випічки хліба і ін. П. о. владнують переважно в малоповерхових будівлях в районах, не обслуговуваних системами централізованого теплопостачання. Достоїнства П. о.; нижча вартість пристрою в порівнянні з ін. видами опалювання; наявність вентиляції (повітрообміну) опалювальних приміщень (під час топки печей внутрішнє повітря, що витрачається при горінні палива, заміщається свіжим зовнішнім повітрям, що поступає в приміщення через нещільність конструкцій будівлі, що захищають).

  До недоліків П. о. належать: порівняно низький ккд(коефіцієнт корисної дії) (в середньому не більше 0,6); нерівномірність і значні коливання (протягом доби) температури повітря в опалювальному приміщенні (головним чином при печах періодичної дії); втрата корисної площі, займаної печами; забруднення приміщень паливом, шлаком і золою; пожежна небезпека. Недоліки П. о. обмежують його вживання в сучасному житлово-цивільному будівництві; у багатьох існуючих будівлях П. о. замінюють центральним опалюванням.

  Літ.: Ковалевський І. І., Пічні роботи, 4 видавництва, М., 1963; Семенов Л. А., Пічне опалювання, 3 видавництва, М., 1968.

  І. Ф. Лівчак.

Опалювальна піч тривалого горіння (на твердому паливі): 1 — паливник; 2 — топкові дверці; 3 — колосникові грати; 4 — газохід; 5 — патрубок до димаря; 6 — поддувальная дверці; 7 — піддувало; 8 — чищення; 9 — бункер.