Піренєї, Піренейські гори (ісп. Pirinéos, франц.(французький) Pyrénées), гірська система на Ю.-З.(південний захід) Європи, в Іспанії, Франції і Андоррі, важливий природний рубіж, що відокремлює Середземномор'я від Середньої Європи. Тягнеться від затоки Біськайського до Середземного моря приблизно на 450 км.; ширина до 110 км. (у центральній і східній частинах), висота до 3404 м-код (пік Ането в масиві Маладета). В результаті горотворних рухів (головним чином альпійського віку) древнє герцинськоє ядро П. було підняте на значну висоту, а що перекривають його осадові товщі зім'яті в круті складки, утворивши місцями надвіги. Для рельєфу характерне поєднання середньовисотних плоськовершинних масивів і складчастих прямолінійно-витягнутих хребтів. У найбільш високих частинах гір, що піддавалися плейстоценовому заледенінню, рельєф придбав альпійські форми. Сучасне заледеніння (загальна площа близько 40 км 2 ) зосереджене в Центральних П., складених переважно кристалічними породами — гранітами, гнейсамі, а також сланцями, піщаниками. Західні П. — середньовисотні гори, складені головним чином мезозойськими вапняками з окремими масивами з кристалічних порід. Східні П. — хребти і масиви з кристалічних порід, піщаників, вапняків, розчленовані внутрішньогірськими улоговинами з рівнинними днищами. Родовища руд заліза (на З. поблизу Рентерії, на З.-В.(північний схід) — Верне), бурого вугілля (Фігольс на південному схилі), бокситів (поблизу Тараськона на північному схилі), марганцевих руд (у долині р. Нест), мармуру, граніту. Багаточисельні термальні джерела.
Клімат переважно помірний, вологий, на Ю.-В.(південний схід) — субтропічний, середземноморський. Середня температура січня на висоті до 500—600 м-коду 4—8 про C, на найбільш високих хребтах від —8 до —10 про C, в липні в передгір'ях на З. біля 18 про C, на Ст до 24 про C, поблизу снігової лінії (на висоті 2400—2800 м-коду на північних схилах, до 3000 м-коду — на південних) біля 5 про C. Опадів від 1500—2400 мм в рік на північних схилах, до 500—750 мм — на південних. На більшій частині П. осідання випадають цілорічно, на Ст — літня засуха. Річки повноводні, течуть у вузьких глибоких долинах, незрідка утворюють водопади (наприклад, водопад Гаварні), володіють значними гідроенергоресурсами. Річки басейну Середземного моря мають низький стік влітку, а в посушливі роки місцями пересихають. Багаточисельні дрібні озера льодовикового, завального і тектонічного походження. У районах поширення вапняків і карстового рельєфу є підземні озера і річки з ділянками підземної течії.
На значній частині П. до висоти 1800—2100 м-коду переважають лісові ландшафти. Листопадні і хвойні ліси — в основному на північних і західних схилах. У нижній частині лісового поясу панують широколистяні ліси з дуба, каштана, клена, буку; у середній частині — соснові ліси, переміжні з лісами з дуба і буку; у верхній частині — переважно букові, ялинові і ялицеві ліси з домішкою берези. На південних і східних схилах ландшафти характеризуються чергуванням лісів з чагарниковими чагарниками і пустками, причому в прісредіземноморських частинах П. чагарники переважають. До висоти 500—700 м-коду тут поширені вічнозелені формації типа маквіса, гариги, томіллари і редкостойниє ліси з кам'яного і пробкового дуба, субтропічних видів сосен. Вище за лісовий пояс — ландшафти з високогірними чагарниковими чагарниками (гірська сосна, що стелеться, ялівець, рододендрони, азалії і ін.), що змінялися ландшафтами альпійських лугів. Природна рослинність в П. збереглася відносно добре. З ссавців в П. зустрічаються сарна, кабан, борсук, піренейський козерог, генетта і ін., з птиць — глухарі, куріпки, орли, грифи, ястреби. Охорона гірської фауни і ландшафтів здійснюється в національних парках Айгес-Тортес і Ордеса (Іспанія) і в заповіднику Неувьель (Франція). У передгір'ях і внутрішньогірських улоговинах значне місце займають поля зернових (пшениця, кукурудза, ячмінь, овес), виноградники, сади, а на В.— також плантації пробкового дуба і маслин. У лісовому поясі і на високогірних лугах — пасовища (велика рогата худоба, вівці, кози). Туризм.
За природними умовами П. діляться на Західних П. (від Атлантичного океану до перевалу Сомпорт), Центральних П. (від перевалу Сомпорт до піку Карліт) і Східні П. (від піку Карліт до Середземного моря).
Літ.: Мартонн Е., Фізична географія Франції, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1950; Біро П., Дреш Же., Середземномор'я, пер.(переведення) з франц.(французький), т. 1, М., 1960.
