Піпков Любомир (6.9.1904, Ловеч, - 9.5.1974, Софія), болгарський композитор, музично-суспільний діяч, педагог, народний артист НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1952), Герою Соціалістичного Труда (1967). Член БКП з 1944. Вчився в Софії (1919—26), потім в Парижі в П. Дюка (1926—32). Працював в Софії оркестровим і хоровим диригентом, був одним із засновників суспільства «Сучасна музика» (з 1933). У 1944—48 директор Софійської народної опери, в 1947—57 1-й секретар Союзу болгарських композиторів. З 1948 професор по класу вокального ансамблю Державної музичної академії (з 1954 — Болгарська державна консерваторія). Неодноразово відвідував Радянський Союз (вперше в 1949). П. властиво органічне перетворення метрорітмічеських і ладогармонічеських особливостей болгарського музичного фольклору у поєднанні з сучасними прийомами листа (особливо у вигадуваннях кінця 1950-х рр.). Багато творів присвячені антивоєнній антифашистській тематиці («Ораторія про наш час», музична драма «Антігона-43», масові пісні). Серед ін. вигадувань — опери «9 братів Яніни» (1937) і «Момчил» (1948), кантати, 4 симфонії, концерти, камерно-інструментальні ансамблі, хори, фортепіанні п'єси, у тому числі для дітей, музика до кінофільмів. Дімітровськая премія (1950, 1951, 1952).
