Підшипникова промисловість , спеціалізована галузь машинобудування, виробляє підшипники кочення, шарнірні підшипники ковзання, а також деталі до підшипників кочення. У 1973 П. п. СРСР випустила більше 15 тис. тіпоразмеров від 1 мм до 3 м-код і масою від сотих доль 1 г до 6 т загальною чисельністю 798,7 млн. шт.
Вперше в світі промислове виробництво підшипників кочення було організоване в 1883 в Германії. Приблизно в цей же час вступили в дію підшипникові заводи в США. У Росії перше підшипникове підприємство виникло в Москві в 1916, де в невеликих майстернях вироблялася збірка кулькових підшипників. Після Жовтневої революції 1917 воно передане (1923) в концесію шведській фірмі «СЬКФ». У 1924 на нім виготовлено 8,3 тис. підшипників. У 1929 почалося будівництво 1-го Державного підшипникового заводу (ГПЗ-1), який був пущений в 1932. У 1931 організований ГПЗ-2 на базі ліквідованої концесії «СЬКФ». У 1941 вступив в буд ГПЗ-3 в Саратові. У 1932 в СРСР було виготовлено 2 млн. підшипників, а в 1940 — 44,8 млн. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 П. п. забезпечувала підшипниками військову техніку, а також випускала оборонну продукцію. У післявоєнний період побудовані заводи, що спеціалізуються на виробництві підшипників певної конструктивної номенклатури. До 1974 число підшипникових підприємств, що діють, досягло 19 (у Москві ГПЗ-1 і ГПЗ-2, Куйбишеве ГПЗ-4 і ГПЗ-9, Саратові ГПЗ-3, Харкові ГПЗ-8, Мінську ГПЗ-11, Волжськом ГПЗ-15, а також в Томську, Свердловську, Баку, Ростові-на-Доні, Іжевську, Прокопьевське, Вінниці, Курську, Вологді). Крім того, створено 14 заводів по відновленню підшипників. У П. п. поєднуються всі види виробництва: масове, великосерійне і серійне. На підприємствах галузі досягнута висока міра автоматизації: діють 830 автоматичних ліній, 63% технологічного устаткування — автомати і напівавтомати; широко розвинена автоматизація контрольно-вимірювальних операцій. Досягнутий високий рівень продуктивності праці. Обсяг виробництва П. п. в 1973 в порівнянні з 1950 зріс в 3,3 разу. Розширюється експорт підшипників, вони поставляються більш ніж в 40 країн. Є Всесоюзний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут підшипникової промисловості. Удосконалюються конструкції підшипників, упроваджуються прогресивні технологічні процеси, заводи, що діють і знов будуються, оснащуються високопродуктивним автоматизованим устаткуванням.
В зарубіжних соціалістичних країнах створена (у Чехословакії до 2-ої світової війни 1939—45; у Болгарії, Угорщині, Польщі і Румунії після 2-ої світової війни за допомогою СРСР) і розвивається П. п. У таблиці показана динаміка випуску підшипників кочення в деяких країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (млн. шт.).
1960
1970
1973
Болгарія
Угорщина
ГДР
Польща
Румунія
Чехословакія
6,3
6,6
32,9
12,0
4,6
37,2
9,0
16,5
54,1
51,4
24,5
50,6
10,3
18,7
72,7
74,9
31,1
65,0
Створена міжнародна Організація співпраці підшипникової промисловості (ОСПП), в яку входять НРБ(Народна Республіка Болгарія), ВНР(Угорська Народна Республіка), ГДР(Німецька Демократична Республіка) ПНР(Польська Народна Республіка), СРР(Соціалістична Республіка Румунія), СРСР і ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка).
В капіталістичних країнах видне місце у виробництві підшипників кочення займає шведська фірма «СЬКФ», що має філії в багатьох капіталістичних країнах. П. п. розвинена в США (751 млн. підшипників кочення в 1971; крупні фірми «Тімкен К°», «Фарнір берінг К°»), в Японії (1007 млн. підшипників кочення в 1971; крупні фірми «Ніппон сейко», «Коє сейко», «Тоє берінг»), у Великобританії (крупна фірма «Ренсом — Гофман — Поллард»), у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) («Кугель-Фішер Георг Шифер унд К°»), в Італії («Оффічине ді Віллар Пероза»), у Франції («Сосьете нувель де рульман»).
