Підгірний Микола Вікторович [р. 5 (18) .2.1903, р. Карловка, нині Полтавської області], діяч Комуністичної партії і Радянської держави, міжнародного комуністичного і робочого руху, член Політбюро ЦК КПРС, голова Президії Верховної Ради СРСР. Член КПРС з 1930. Народився в сім'ї робітника-ливарника. Трудову діяльність почав в 1917 учнем, потім слюсарем Головних механічних майстерень в Карловке; був одним з ініціаторів створення місцевої комсомольської організації. У 1921—23 секретар Карловського райкому комсомолу. У 1926 закінчив робітфак, в 1931 — Київський технологічний інститут харчової промисловості. У 1931—37 працював на підприємствах цукрової промисловості, в 1937—39 заступник головного інженера Вінницького, потім головний інженер Кам'янець-подільського обласного сахаро-трестів. З 1939 заступник наркома харчової промисловості УРСР, з 1940 заступник наркома харчової промисловості СРСР; був одним з активних будівельників сучасною харчовою, у тому числі цукровою, промисловості в країні. У 1942—44 директор Московського технологічного інституту харчової промисловості.
З початку звільнення території України від фашистських окупантів Н. В. Подгорний як уповноважений уряд СРСР і уряду УРСР брав діяльну участь в створенні органів Радянської влади в звільнених районах, в організації постачання населення продовольством, в налагодженні роботи підприємств харчової промисловості, відновленні зруйнованого загарбниками народного господарства республіки. Виконував урядові доручення, пов'язані з репатріацією радянських громадян. У 1944—46 заступник наркома харчової промисловості УРСР, з 1946 постійний представник Ради Міністрів УРСР при уряді СРСР.
В 1950—53 1-й секретар Харківського обкому КП України. З 1953 2-й секретар, в 1957—63 1-й секретар ЦК КП України. На цій посаді проводив роботу по організації нового підйому економіки і культури Радянської України, мобілізації і напряму творчій енергії партійних організацій, всіх трудящих республіки на подальше нарощування темпів промислового і з.-х.(сільськогосподарський) виробництва, підвищення добробуту народу. Особливу увагу приділяв вдосконаленню організаційно-партійної роботи, підготовці і вихованню кадрів партійного і радянського апарату.
З 1963 Н. В. Подгорний секретар ЦК КПРС, з грудня 1965 голова Президії Верховної Ради СРСР.
На 19-м-коді з'їзді партії обирався членом Центральної ревізійної комісії КПРС, на 20-м-коді, 22—24-м-код з'їздах — членом ЦК КПРС; з 1958 кандидатом в члени Президії ЦК, з 1960 членом Президії ЦК КПРС; з квітня 1966 членом Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 4—9-го скликань; з 1958 член Президії Верховної Ради СРСР. Обирався депутатом Верховних Рад РРФСР і УРСР.
В своїй діяльності члена Політбюро ЦК КПРС, голови Президії Верховної Ради СРСР Н. В. Подгорний віддає всі сили, знання, величезний досвід партійного працівника ленінського типа колективній розробці і здійсненню курсу КПРС в комуністичному будівництві, проведенню в життя планів партії, пов'язаних з розвитком економіки країни, зростанням її культури і підвищенням добробуту народу, подальшим вдосконаленням соціалістичної демократії і зміцненням Радянської держави.
В доповідях і виступах на з'їздах партії, пленумах ЦК КПРС, сесіях Верховної Ради СРСР; у практичній роботі Н. В. Подгорного велике місце займають питання послідовної активізації ролі Рад депутатів трудящих у вирішенні господарських і соціальних завдань комуністичного будівництва, вдосконалення сов.(радянський) державного апарату, розвитку форм і методів залучення широких мас в управління справами суспільства і держави. Значна увага в його діяльності приділяється проблемам розвитку сов.(радянський) законодавства, зміцнення законності і правопорядку, а також питанням національного державного будівництва.
Н. В. Подгорний проводить важливу роботу по практичному здійсненню сов.(радянський) зовнішньої політики, зміцненню міжнародних позицій СРСР. Видна роль йому належить в організації і проведенні міжнародних Нарад комуністичних і робочих партій, багатьох заходів, направлених на зміцнення соціалістичної співдружності, єдність світового комуністичного і робочого руху на базі марксизму-ленінізму, на об'єднання сил прогресу у всьому світі. На чолі і у складі делегацій КПРС брав участь в роботі ряду з'їздів братських комуністичних і робочих партій. Неодноразово виїжджав на чолі радянських партійно-урядових делегацій, а також з державними візитами в зарубіжні країни.
За великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою Н. В. Подгорному двічі привласнено звання Героя Соціалістичної Праці (1963 і 1973). Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями, а також високими державними винагородами Народної Республіки Болгарії, Монгольської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки і Фінляндії.
