Північно-сибірська низовина
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Північно-сибірська низовина

Північно-сибірська низовина, Таймирськая, низовинна рівнина між нізовьямі рр. Єнісей і Оленек, в Красноярському краю і Якутській АССР. Протягується на 1400 км., при ширині до 600 км. Витягнуті на З.-В.(північний схід)-В. плосковерхі гряди висотою 200—300 м-коду різко підносяться над широкими сильно заболоченими пониженнями з великим числом термокарстових озер. Складена головним чином морськими і льодовиковими відкладеннями піщаниками, що підстилають, і глинистими сланцями. Повсюдно поширені багаторічномерзлі грунти. Клімат субарктичний континентальний, з холодною тривалою (7—8 мес ) зимою і коротким прохолодним літом. Середня температура січня —30 °С на З. і до —35—37 °С на В.; температура липня 6—10 °С. Сніговий покрив тримається близько 265 су т. Опадів 250—300 мм в рік. По З.-С. н. протікають рр. Пясина, Таймиру, Хета і Котуй, що дають почало Хатанге Попігай, Анабар. Багато озер (велике — Таймир ) . В північній частині переважає лишайникова тундра, в південній — чагарникові; по південній околиці — лісотундра. Рідколісся на З. утворені модриною сибірською, на Ст — модриною даурськой. Переважають болотяні і глєєво-болотяні грунти із слабо розвиненим гумусовим горизонтом. Родовища нафти, газу, кам'яного вугілля (Таймирський басейн).

  Літ.: Егорова І. С., Таймирськая низовина, «Тр. н.-и.(научно-ісследовательський) інституту геології Арктики», 1959, т. 91; Середній Сибір, М., 1964; Пармузін Ю. П., Середній Сибір, М., 1964.

  Ю. П. Пармузін.