Пурани (від санськр.(санскритський) пурана, буквально — древній), канонічні тексти індуїзму. Прадавні П. сходять до середини 1-го тис. до н.е.(наша ера), але основні тексти, що дійшли до нас, виникли головним чином в 2-ій половині 1-го тис. Найбільш коштовними в літературнх і історичних стосунках вважаються Маркандея-пурана, Ваю-пурана, Вішну-пурана, Бхагавата-пурана і Матсья-пурана. Відповідно до культу того бога, якому кожна з П. присвячена, є вішнуїтськие, шиваїтськие і брахмаїтськие П., але в цілому вони викладають основні релігійні, соціальні і етичні принципи індуїзму. За формою і змістом П. близькі староіндійському епосу і викладають легенди космогоній, міфи про походження всіх творінь, генеалогію богів, божеств, мудреців і легендарних династій. Етичні і метафізичні ідеї П. вплинули на більшість філософів індійського середньовіччя; використовували міфи П. в своїх творах також поети і драматурги. Особливий вплив на релігійні і літературні традиції на новоіндійських мовах надала Бхагавата-пурана, що проповідує культ екстатичної любові до бога (бхакті) і переказує легенди про життя Крішни.
Ізд.: Bhagavata Purapa, trad. et publ. par E. Burnouf [e. а.], v. 1—5, P., 1840—98; Vayu Purana, v. 1—2, Calcutta, 1880—88; Matsya Parana, Poona, 1907; Markandeya Purana, Bombay, 1924; Vishnu — Purana, transl. by Н. H. Wilson, v. 1—5, 3 ed., Calcutta, 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Лаллу джі Лал, Премо Сагар. Пер. з хінді, вступ. стаття і примітки А. П. Баранникова, М. — Л., 1937.
Літ.: Wilson Н. Н., Puranas or an account of their contents and nature, Calcutta, 1911; Pusajker A. D., Studies in the epics and Puranas, Bombay, 1955; An anthology of the epics and Puranas, ed. by S. K. De and R. C. Hazra, New Delhi, 1959.
