Пуна (ісп. Puna, на мові кечуа — пустинний), високогірний ландшафтний пояс внутрішніх плоськогорій і плато (називалася також П.) в Центральних Андах Південної Америки, між 8—29° південної широти, на висоті 3500—4600 м. В рельєфі переважають слабоволністиє рівнини із западинами, зайнятими сучасними озерами (Тітікака, Поопо і ін.), днищами древніх озер, болотами і солончаками (Койпаса, Уюні і ін.); на Ю.-З.(південний захід) — конуси вулканів. На С. плоскогір'я прорізають глибокими ущелинами річок, в центрі і на Ю. бідні водотокамі і позбавлені стоку в океан. Клімат високогірно-тропічний з прохолодним дощовим літом і холодною сухою зимою. Середні температури листопада від 5 до 10 °С, липня від —2 до 6 °С; опадів на С. до 1000 мм в рік, на Ю. менше 200 мм. Значні амплітуди добових (до 20—25 °С) і крайніх (до 40—45 °С) температур, сильні вітри і непостійність погоди. Грунти від високогірних степових до червоно-бурих пустинних, часто солончакових. Рослинний покрив в північних, центральних і східних, вологіших, частинах П. — злаковий степ з окремими ксерофільними чагарниками (тип халка), в західній, сухій, частини (між 14—20° південної широти і на Ст) — пустинна рослинність (типи пуна і тола), на крайньому Ю. — пустинна з рідкими солянками, поширені підвушковидні рослини. П. використовується як пасовище для лам, альпака, мулів і овець. Улоговини і долини нижчі 4000 м-коди переважно розорані під зернових і картопля.
