Пумнкаре (Poincaré) Раймон (20.8.1860, Барле-Дюк, департамент Мез, — 15.10.1934, Париж), французький політичний і державний діяч. Адвокат за освітою і професії. У 1887—1903 депутат парламенту, в 1903—13 і з 1920 сенатор. У 1893,1895 міністр освіти, в 1894—95, 1906 міністр фінансів. У 1912 — січні 1913 прем'єр-міністр і міністр закордонних справ. У 1913 — січні 1920 президент республіки. Член Французької академії (1909). Виражаючи інтереси крупної буржуазії, П. перешкоджав проведенню соціальних реформ, форсував підготовку війни, добився ухвалення закону про збільшення терміну військової служби до 3 років (1913). Виступав за зміцнення Антанти, союзу з царською Росією, яку в 1912 і 1914 відвідав з офіційними візитами, в роки 1-ої світової війни 1914—18 був прибічником ведення її до переможного кінця. Прагнув використовувати її результати для встановлення французької гегемонії в Європі. У 1920 голова репараційної комісії. Був одним з організаторів антирадянської інтервенції, відстоював інтереси французьких власників в Росії і тримачів російських позик. У 1922—24 прем'єр-міністр і міністр закордонних справ. Намагаючись укріпити позиції Франції, уряд П. в 1923 послав війська для окупації Рура. У 1926—29 прем'єр-міністр і (до листопада 1928) міністр фінансів, один з лідерів «національного блоку». Після відставки по хворобі відійшов від політичної діяльності.
Соч.: Au service de la France, v. 1—10, P. [1926—33]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — На службі Франції, т. 1—2, М., 1936.
Літ.: Ленін В. І. Значеніє обрання Пумнкаре, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 22; Chastenet J., Raymond Poincaré, P., 1948; Miquel P., Poincaré, P. [1961].
