Пуленк (правильніше Пуланк) (Poulenc) Франсис (7.1.1899, Париж, — 30.1. 1963, там же), французький композитор. Учень Р. Віньеса (фортепіано) і Ш. Кеклена (композиція). Входив в «Шестірку» (з 1920). Виховувався на зразках класичною і сучасною йому французької культури. Випробував вплив Е. Шабріє, І. Ф. Стравінського, Е. Саті, До. Дебюссі, М. Равеля. Найбільшу цінність в спадщині П. представляє вокальна і сценічна музика: опери-буфа «Грудей Тірезія» (по п'єсі Р. Аполлінера, 1944), трагедійна опера «Діалоги кармеліток» (по Ж. Бернаносу, 1953—56), ліріко-психологічна моноопера «Людський голос» (по Ж. Кокто, 1958); кантати, у тому числі патріотична для подвійного хору без супроводу «Лице людське» (на вірші П. Елюара, 1943; написана і таємно видана в роки фашистської окупації); хори (Сім хорів на вірші Аполлінера і Елюара, 1936; Вісім французьких пісень, 1945, і ін.), романси (на вірші Аполлінера, Елюара, Р. Десноса, Л. Арагона). Йому належать також балети, фортепіанна, камерно-інструментальні твори, музика до спектаклів драматичного театру і для кіно. Основою музики П. служить мелодія; за багатство і красу кантилени на батьківщині його називають «французьким Шубертом». Спираючись на традиції французької народної пісенності, П. також розвивав принципи музичної просодії Дебюссіа і вокально-декламаційних методів М. П. Мусоргського.
Соч.: Entretiens avec Glaude Rostand, P. [1954]; Moietmes amis, P. [1963]; Листи, пер.(переведення) з франц.(французький), ред. вступить, ст. і коментарі Р. Філенко, Л. — М., 1970.
Літ.: Медведева І. А., Франсис Пуленк, М., 1969; Шнєєрсон Р. М., Французька музика XX ст, 2 видавництва, М., 1970; Hell Н., Francis Poulenc, musicien français, P. [1958]; Roy J., Francis Poulenc [P., 1964].
