Прітицкий Сергій Осиповіч [19.1(1.2) .1913, село Гаркавічи Сокольського в. Гродненській губернії, нині в ПНР(Польська Народна Республіка), — 13.6.1971, Мінськ], радянський державний і партійний діяч. Член КПРС з 1932 [член КП Західній Білорусії, з 1941 — ВКП (б)]. Закінчив в 1948 ВПШ при ЦК ВКП (б). З селянської сім'ї, з 12 років батрачив. У 1932—36 на підпільній комсомольській роботі в Західній Білорусії. У 1936 арештований властями буржуазної Польщі, засуджений до страти, заміненої довічним висновком. У 1939—41 заступник голови Белостокського облвиконкому. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 на політроботі в Радянській Армії, потім в Центральному штабі партизанського руху і 2-й секретар ЛКСМ Білорусії; у 1944—45 начальник Польського штабу партизанського руху. У 1948—51 2-й, потім 1-й секретар Гродненського обкому КПБ. У 1951—53 в апараті ЦК КПБ. У 1953—54 1-й секретар Барановічського, в 1954—60 Молодечненського, в 1960—62 Мінського обкомів КПБ. У 1962—65 голова Комітету партійно-державного контролю ЦК КПБ і Ради Міністрів БССР, одночасно в 1962—68 секретар ЦК КПБ. З січня 1968 голова Президії Верховної Ради БССР; заступник голови Президії Верховної Ради СРСР (1968—71). На 22—24-м-коді з'їздах КПРС обирався членом ЦК. Був членом Бюро ЦК КПБ. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
