Прототип
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Прототип

Прототип (від греч.(грецький) protótypon — прообраз), реальна особа, уявлення про яке послужило письменникові першоосновою при створенні літературного типа, образу людини — героя твору. Сенс і значення літературного героя невимірний ширше за безпосередню «натуру», відтворну художником. Реальна людина, стаючи предметом художнього зображення, перетворюється настільки, що перестає бути рівним собі. П. героя Алеши Горшка в однойменній розповіді Л. Н. Толстого був юрод яснополянський кухар. Але, включаючись в реалізацію художньої ідеї, образ яснополянського «напівідіота» розвернувся в значний, внутрішньо протилежний патріархально-покірливому Каратаєву (з «Війни і світу» Л. Н. Толстого) тип російського селянина, який прокинувся від патріархальної сплячки і бачить світ в ореолі любові і щастя. Образ людини не лише відтворює окремі особливості П., не лише відображає породженого епохою типа особи: він — здійснення нової особи, що знаходить самостійне буття. Цим пояснюється його здатність ставати «прообразом» особливої породи людей в самому житті («тургеневськие жінки») або П. для творів ін. епохи (образ грибоєдовського Молчаліна в творах М. Е. Салтикова-щедріна). Роль П. міняється залежно від напряму і жанру. Максимальне «рівняння» на П. — в «документальній прозі»; проте і тут залишається змістовна відмінність між героєм і П., що виявляє «особову» точку зору автора (наприклад, «Як загартовувалася сталь» Н. Островського або нарисові повісті А. Яшина, Е. Дороша і ін.).

загрузка...

  Літ.: Альтман М. С., Російські письменники і учені в російській літературі XIX ст, в збірці: Н. А. Добролюбов. Статті і матеріали. Горький, 1965; Андроникова М. І., Від прототипу до образу, М., 1974.

  Е. П. Баришників.