Проклітіка (від греч.(грецький) proklitikós — що нахиляється вперед), ненаголошене слово (частіше односкладове), що тісно примикає у фразі до наступного за ним слова, що має наголос. Наприклад, «на стіні», «ти ходив», де «на», «ти» — П. Обично як П. виступають артиклі, приводи, частки, заперечення, союзи.
