Присяга військова, урочиста обіцянка (клятва), що дається кожним громадянином при вступі до рядів озброєних сил. Існує в озброєних силах більшості держав з глибокої старовини. Вміст П. ст і обряди при її прийнятті відображають класову суть даної держави, його озброєних сил, традиції, що історично склалися, і звичаї того або іншого народу.
В СРСР П. ст, що дається кожним радянським громадянином при вступі до рядів Озброєних Сил, виражає його готовність виконувати священний обов'язок по захисту Вітчизни відповідно до вимог Конституції СРСР (статті 132 і 133). Прийнята в установленому порядку П. ст стає для військовослужбовця законом на весь термін його військової служби.
Текст урочистої обіцянки при вступі до Робітничо-селянської Червоної Армії вперше був затверджений ВЦИК 22 квітня 1918. У Московському гарнізоні П. ст від перших частин Червоної Армії приймали Ст І. Ленін, Я. М. Свердлов, Н. І. Подвойський і ін. діячі партії і уряду. У березні 1922 постановою ВЦИК СССР був встановлений єдиний для всієї армії і флоту день і порядок прийняття присяги. 3 січня 1939 Президією Верховної Ради СРСР був затверджений новий текст П. ст і Положення про порядок її прийняття. Текст П. ст, що діє, затверджений Президією Верховної Ради СРСР 10 червня 1947: «Я, громадянин Союзу Радянських Соціалістичних Республік, вступаючи в ряди Озброєних Сил, приймаю присягу і урочисто присягаюся бути чесним, хоробрим, дисциплінованим, пильним воїном, строго берегти військову і державну таємницю, беззаперечно виконувати всі військові статути і накази командирів і начальників. Я присягаюся сумлінно вивчати військову справу, всемірно берегти військове і народне майно і до останнього дихання бути відданим своєму Народові, своїй Радянській Батьківщині і Радянському Уряду. Я завжди готовий за наказом Радянського Уряду виступити на захист моєї Батьківщини — Союзу Радянських Соціалістичних Республік і, як воїн Озброєних Сил, я присягаюся захищати її мужньо, уміло, з гідністю і честю, не щадивши своєї крові і самого життя для досягнення повної перемоги над ворогами. Якщо ж я порушу цю мою урочисту присягу, то хай мене спіткає сувора кара радянського закону, загальна ненависть і презирство трудящих» (Статут Внутрішньої служби Озброєних Сил Союзу РСР, 1968, с. 207).
Молоді солдати і матроси, курсанти військових училищ (шкіл) і слухачі військових академій, ст, що не приймали раніше П., дають П. ст після засвоєння програми підготовки молодого солдата (матроса), вимог військових статутів, правил поводження із зброєю, значення військової присяги, прапора частини і військової дисципліни. Час прийняття П. ст оголошується в наказі по частині, учбовому закладу або установі. П. ст приймається в урочистій обстановці, для цього частина вишиковується в пішому будую із зброєю біля прапора з оркестром. Кожен приймаючий П. ст, тримаючи автомат в положенні «на груди» (карабін — «до ноги»), читає вголос текст П. ст, після чого власноручно розписується в спеціальному списку в графі проти свого прізвища і стає на своє місце в строю. Після прийняття П. ст оркестр виконує Державний гімн Радянського Союзу, військова частина проходіт урочистим маршем.
