Прислівник (калька латів.(латинський) терміну adverbium; лат.(латинський) ad — до, при, на і verbum — мова), частина мови, клас полнозначних слів, незмінних або змінних лише по мірах порівняння (і цим ін., що протиставили, полнозначним словам), як правило, що позначають ознаку дії або якості і підлеглих дієслову або прикметнику. Функціонуючи переважно як обставина, Н. зближується з відмінковими (з приводом або без) формами імені (ср. «Він примчався бігом/стрілою»), до яких часто сходить і генетично (ср. русявий.(російський) «пішки», «вгору», «своїми очима»). Предикативний говір виступає у функції головного члена односкладного речення («соромно», «потрібно» і ін.). У ряді мов, наприклад ненецком, між ім'ям і Н. коштує перехідний клас слів з неповною відміною (часто званий Н.), ср. «ханга» — «куди», «хангад» — «звідки». По функції Н. розділяються на пріглагольниє і пріад'ектівниє, за значенням — на Н. місця, часу, причини, міри і ін. За способом утворення виділяються Н. граматичні, такі, що утворюються регулярно (наприклад, русявий.(російський) Н. на «-о», «-ськи», англ.(англійський) Н. на «-ly»), і неграматичні, морфологічні нерегулярні, або нерозкладні (русявий. «дуже», англ.(англійський) «well»).
