Припосівне добриво, внесення добрив в малих дозах в лунки або борозни з одночасним висівом насіння або посадкою розсади. Запропоновано і вперше застосовано агрономом А. Е. Зайкевічем в 1880 в Харківській губернії. Пізніше поширилося в Західній Європі, США, Канаді. П. в. забезпечує живильними елементами рослини в перші 2—3 нед життя, коли слабка коренева система не може в достатній кількості засвоювати їх з грунту і основного добрива, підсилює первинне зростання і розвиток рослин, підвищує опірність бур'янам, шкідникам, хворобам, несприятливим умовам погоди, підвищує урожай. П. в. застосовують на всіх грунтах; вносять комбінованими сівалками і посадочними машинами. У СРСР поширено П. в. гранульованим суперфосфатом зернових, цукрового буряка, картоплі, бавовника, льону, овочевих і ін. (доза 10—40 кг/га P 2 O 5 ), аміачною селітрою — цих же культур, особливо на легких дерново-підзолистих грунтах (доза 10—20 кг/га N, під картоплю до 60 кг/га N), калійними добривами — цукрового буряка (10—20 кг/га K 2 O).
